Голова освітньої служби ФРІ (2020-2021), луцька фрішниця та урбаністка Катерина Білохвіст розробила гру «На емоціях». На 75 картках написані емоції, які можуть дослідити в собі гравці. Як вдалося реалізувати власний продукт та як використовувати гру – поговоримо з Катею в інтерв’ю.
Ще у 2021 році Катя відвідувала психотерапевта і зрозуміла, що недостатньо розбирається та може справлятися зі своїми емоціями. Тоді й усвідомила, що хотіла б звернути свій фокус на темі почуттів. Дівчина знайшла в інтернеті картинки з емоціями, та оформила їх в карткову колоду. Так зʼявився перший формат гри: вона сканувала свій емоційний стан, обирала ті емоції, які їй відгукувалися. Їх відкладала на окрему купу, а ті, що не стосувалися її, – ставила у відбій. Потім відібрані картки розкладала перед собою і в неї виходив так званий емоційний скан дня. Катя трішки бавилася в гру і придумала ще один формат: кожен учасник дістає карточку, дивиться на неї та згадує історію з власного життя, щоб поділитися одне з одним своїми почуттями. Тоді вона зрозуміла, що раніше такого не бачила, це подібне на гру, яка може мати застосування. Дівчина стала вигадувати прототипи, різні форми карток, а далі – 24 лютого. Катя з сім’єю поїхали до Швеції. Вона взяла ці напрацювання і використовувала їх для гри з новими людьми. Так вони розказували власні історії одне одному.
Було складно: дівчина виношувала ідею гри понад пів року. Її подруга, Голова Ради Старійшин ХІ скликання, Уляна Кашепа, організовувала проєкт для менторів. Вона запропонувала закласти бюджет на друк тестових примірників для учасників програми. Тоді Катя розшукала ментора з ігротехнологій, який погодився краще обробити ідею. З ним розпочала менторську програму: говорили про цільову аудиторію, потреби користувачів гри та що має статися, щоб людям картки вже більше не були потрібними, щоб виконала свою мету.
Коли над проєктом працювала разом з психологинею, він вийшов на новий рівень і разом створили якісніший список емоцій. У першому варіанті їх було 165, але відкинули близько сотні, бо багато з них були рисами характеру. Залишили базові емоції, а далі відбирали різні відтінки та цікаві емоції, як-от екстаз, ейфорія, тріумф. В остаточному варіанті 75 карток. Разом сформували навчальну програму, де психологиня надала об’ємний блок з емоційної компетенції та словник з переліком емоцій. З нього розумієш їхній сенс і отримуєш більший словниковий запас, аби краще формулювати, що саме ти відчуваєш.
Тема дає поштовх працювати зі спеціалістами: Катя формує коло людей, які мають певні кваліфіковані знання і можуть ними ділитися. Важливо було мати різні навички, як-от з коучингу, щоб розуміти як працювати з групою. Задля цього залучали Уляну Кашепу, яка сертифікована у цій сфері. Так сформувалася екосистема навколо продукту з різними людьми, яким цікаво допомагати українцям ставити більш емоційно стабільними та розвиватися в цій темі. Кожен зі свого боку вносить щось, і продукт розвивається. Самотужки – це була нереальна робота для Каті, тому й продукт жив пів року без жодного розвитку.
У свій день народження, 1 серпня, Катя отримала від друкарні на руки перший примірник. Дівчина та ментори з одинадцяти міст України стали використовувати картки під час воркшопів із саморозвитку. Після того, як вдалося реалізувати перші примірники, її ментор з ігрофікації підштовхував до серйознішої роботи. Зараз багато людей потребують емоційного самовиховання. В цьому «На емоціях» має допомагати. Тема досить інтимна: людина, яка грає, може витягнути таку картку, що нагадає дещо дуже особисте. Саме тоді виникла ідея створити додатковий курс – навчальну програму, щоб бути більш «підкутим» у застосуванні карток. «На емоціях» не має створювати відчуття небезпеки для гравців. Важливо, щоб людина, яка веде гру, могла створити безпечне середовище серед учасників та попередити, що тут можна розповідати різні історії й відчути безпеку. Гравці до цього теж мають бути готові.
Власний проєкт складно реалізовувати: пройшло чотири місяці з моменту як розпочалася менторська програма та Катя отримала пропозицію для друку. Варіант гри тестували, далі підбили певні висновки і за цим переробили коробку, список емоцій, створили навчальну програму та надрукували новий тираж. За короткий термін для друку тисячі примірників слід було знайти 170 тисяч гривень. Для цього Катя шукала інвестора: серед своїх друзів знайшла тих, хто зміг задонатити гроші. Протягом періоду реалізації проєкту за умовами вона має повернути на 50% більше. Цей формат зацікавив Катю: вона – авторка, яка хоче видати свій продукт і їй треба стартовий капітал. У неї це вдалося завдяки її громадській діяльності.
«Якби не було війни, то може й насправді потреби в продукті не було б. Хоча я почала займатися своїм психічним станом до пономасштабної, відвідуючи психотерапевта. Я думаю ця тема була б все одно актуальна, а зараз вона підсвічується як гостроактуальна», – розповідає Катя. Цінність цієї гри в тому, що людина фокусує свою увагу на емоціях та переживаннях. Коли вона усвідомлює свій емоційний стан, то може його краще контролювати та виражати. Не всі люблять ходити до психологів. А гра – можливість підтримувати себе в певній стабільності. Вона дозволяє подумати про те, якими були емоції в певний момент життя. Так само гра допомагає зблизитися з іншими людьми: підтримка й розмови допомагають триматися на плаву.
Зараз продукт складається з колоди карток із 75 емоціями та десяти форматів використання: для саморефлексії, роботи в парах та в групах під різні цілі. В освітній програмі охочі можуть здобути навички ментора з емоційної компетентності та дізнатися як створити власний формат із картками. Використовувати гру можна, щоб налаштувати групу на певний процес або тему. Наприклад, Катя проводила урбаністичну лекцію, де на початку роздала картки людям і сказала: «Подивіться на ці емоції. Згадайте, чи відчували ви їх щодо міста?» Учасники витягали та розказували свої історії. Також картки можна використовувати під час зустрічей із друзями, грати, як у настільну гру. Але частіше гру використовують як елемент освітньої програми. Якщо гру застосовувати для роботи в командах, можна її запропонувати для неформального спілкування або знайомства нової групи. Таким чином, можна краще дізнатися про історію життя одне одного.
Також «На емоціях» – це телеграм-спільнота з освітнім контентом стосовно емоцій з поясненнями як вони працюють. Зокрема, команда публікує там інформаційні повідомлення про те, як допомогти самому собі.
Авторка – Роксолана Бабій